Вольєрний кашель у собак

Сьогодні ми розповімо про хворобу з високим ступенем заразності, що зустрічається у собак, які перебувають у розплідниках. Якщо Ви плануєте взяти цуценятко з притулку чи розплідника, ця інформація також стане Вам у пригоді.

Вольєрний (розплідниковий) кашель у собак або, іншими словами, інфекційний ларинготрахеобронхіт – захворювання, спричинене різними етіологіями, що проявляється сухим кашлем, внаслідок уражених однойменних органів (трахея, бронхи, гортань) і верхніх дихальних шляхів. Хвороба характеризується високою контагіозністю, зараження частіше відбувається в розплідниках, притулках для собак. Найчастіше хворіють молоді собаки до 2 років.

Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, а також зараження може відбуватися через спільні предмети побуту (миски, підстилки, погано оброблена клітка після зараженої тварини тощо) і під час контакту із зараженим собакою.

Етіологія

У результаті клінічних досліджень було виявлено, що основним збудником вольєрного кашлю є бактерія Bordetella bronchiseptica в поєднанні з вірусом парагрипу собак. Але, також варто відзначити і низку інших вірусів і бактерій, які можуть стати причиною вольєрного кашлю. До них належать: аденовірус II типу, вірус герпесу собак, хламідія, мікоплазма тощо.

Клінічна картина

Інкубаційний період триває 3-10 днів після зараження. Легка форма протікає зі збереженням апетиту і фізичної активності, спостерігається сухий кашель, з відходженням мокротиння і серозні виділення з носа. За своєчасного лікування, одужання настає досить швидко, так само захворювання в легкій формі може минути самостійно, протягом 2-х тижнів. 

У разі приєднання вторинної інфекції (стрептококи, стафілококи, мікоплазми), настає ускладнена стадія хвороби, за якої спостерігається підвищення температури, апатія, втрата апетиту і, як наслідок, зниження життєдіяльності, аж до розвитку пневмонії інфекційного характеру, що, без своєчасного надання ветеринарної допомоги, може призвести до смерті тваринки. 

Підтвердження діагнозу

Як правило, діагноз “вольєрний кашель” можна поставити на підставі анамнезу.

Виявлення антитіл до вірусів або бактерії Bordetella bronchiseptica марне внаслідок вакцинацій і широкого поширення збудників у здорових собак.

Лікування

Антивірусних препаратів для лікування вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів не існує. Оскільки багато клінічних проявів є результатом вторинних бактеріальних інфекцій, призначають: антибіотики широкого спектра дії (10-14 днів), імуностимулятори, вітаміни, іноді показані відхаркувальні та муколітичні засоби. Слід зазначити, що якщо діагноз “вольєрний кашель” поставлений одній тваринці з розплідника, лікувати потрібно всіх собак разом одночасно, аби уникнути повторних заражень.

Профілактика вольєрного кашлю полягає насамперед у своєчасній вакцинації тварини. Нині найчастіше використовують вакцину Нобівак КС, яка вводиться інтраназальним методом, тобто впорскується через ніс собаки. Стійкий імунітет до респіраторного вірусного комплексу виникає через три доби після застосування вакцини і зберігається протягом одного року. Крім вакцинації до профілактичних заходів щодо попередження розплідникового кашлю можна віднести і дегельмінтизацію тварин, адже будь-яка глистова інвазія не тільки сприяє виникненню та розвитку вірусних і бактеріальних інфекцій, а й значно ускладнює їхній перебіг.

Щиро Ваша, 

команда лікарів ЗооПатруль клініка