Отити у собак та котів

Зі зниженням температури за вікном та появою опадів у вигляді холодного дощу та снігу, господарі тваринок можуть зіткнутися з низкою поширених сезонних хвороб. Однією з найпоширеніших проблем в цей період є отит, за статистикою від 10 до 20% собак потрапляють до ветеринарного лікаря з цієї причини.

Отит – це захворювання, що являє собою запальний процес у вусі або в одному з відділів вушного проходу. Буває не тільки у людей, а й у тварин: у собак, у котів тощо.

Відповідно до цього отити прийнято розділяти на:

Зовнішній отит – являє собою запалення зовнішнього слухового проходу. Зовнішній слуховий прохід анатомічно розташовується між барабанною перетинкою і отвором зовнішнього слухового проходу.
Отит середнього вуха – характеризується запаленням середнього вуха – порожнини, розташованої позаду барабанної перетинки, яка утворена з трьох кісточок, що проводять звуки у внутрішнє вухо.
Внутрішній отит – запалення внутрішнього вуха. Внутрішнє вухо знаходиться в товщі скроневої кістки, де розташований перетинчастий лабіринт. У деяких випадках отит у котів і собак може протікати з ураженням зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха одночасно.

За важких стадій отитів із перфорацією барабанної перетинки можуть розвиватися неврологічні розлади з появою синдрому Горнера. Синдром Горнера зумовлений розладом симпатичної іннервації ока і проявляється звуженням зіниці (міоз), звуженням очної щілини (птоз), западанням очного яблука (енофтальм).

У тварин найчастіше трапляється зовнішній отит, рідше – отит середнього вуха, і досить рідко – отит внутрішнього вуха.

Найчастіше причинами отиту в собак і котів є:

Паразитарні інвазії (вушний кліщ (отодектоз), саркоптоз, демодекоз);
Алергічні реакції (непереносимість деяких продуктів, компонентів зовнішнього середовища, побутової хімії тощо);
Шкірні захворювання (дерматити, еритематоз тощо);
Аутоімунні захворювання;
Онкологічні захворювання, пов’язані з обструкцією (закупоркою) слухового каналу;
Чужорідні предмети у вухах (волосся, стебла трави, устюки, гілочки тощо);
Різного роду травми (удари, обмороження);
Підвищене вироблення сірки.

Крім того, сприятливими факторами можуть бути:

Породні особливості у спаніелів, ретриверів, пуделів, тер’єрів тощо (довгі висячі вуха, велика кількість шерсті у вухах. При цьому змінюється мікроклімат у вушному каналі, і, як наслідок, змінюється мікрофлора вуха);
Будова (у деяких порід собак, наприклад у шарпеїв, спостерігається вроджене звуження слухових проходів);
Пухлинні захворювання, які можуть спричинити звуження слухового каналу і порушення вентиляції в ньому (часто трапляється у літніх котів і собак);
Неправильний вибір препаратів для лікування;
Часте купання з головою;
Протяги;
Деякі породи собак, зокрема кокер-спанієлі, мають вроджену схильність до зовнішніх отитів.

Отит у котів і собак за формою перебігу захворювання може бути гострим і хронічним.

Симптоми отиту в собак

Набір симптомів, характерних для отиту, залежить від причини хвороби, її стадії та стану імунної системи тварини. Однак первинні ознаки хвороби майже завжди однакові.

До симптомів отиту в тварин належать:

Вушний свербіж. Тварина трясе головою і розчісує вуха лапою.
Почервоніння шкіри. Внутрішній бік вушної раковини червоніє і виглядає набряклим.
Місцеве підвищення температури. Вуха стають гарячішими по відношенню до інших частин тіла.
Нахил голови. Тварина може нахиляти голову в бік ураженого вуха.
Рясне виділення вушної сірки. Вуха швидко забруднюються і мають неприємний запах.
Хворобливість під час пальпації. Тварина не дає доторкнутися до вух: скиглить, виривається або поводиться агресивно.
Гній. У запущеній стадії отиту вуха можуть гноїтися. Частина гною виходить через зовнішній слуховий прохід. Частина залишається в середньому вусі або перетікає в порожнину носа і сусідні органи.
Зміни в поведінці. Тварина поводиться апатично – відмовляється від рухливих ігор і прогулянок, втрачає інтерес до корму.
Порушення координації руху. Якщо інфекція поширилася на внутрішнє вухо, тварина починає спотикатися, кренитися вбік, тягати задні лапи.
Ураження лицьового нерва. Тварині важко пережовувати їжу. Вуха і куточки губ опущені.
Часткова втрата слуху. Тварина напружено прислухається до звуків і починає глухнути на одне або обидва вуха відразу.
Епілептичні напади. На останній стадії отиту в собаки інфекція поширюється на оболонку головного мозку, тіло трясеться в судомах, тварина перестає вставати на ноги і втрачає свідомість.

Патогенез

Початок захворювання відзначається почервонінням шкіри зовнішнього слухового каналу та збільшенням продукції вушної сірки. Із розвитком захворювання до цього процесу приєднується умовно-патогенна мікрофлора і утворюється гній. (Умовно-патогенною мікрофлорою називаються мікроорганізми, що спричиняють хворобу тільки в сприятливих для них умовах. У нормі завжди перебувають на шкірі зовнішнього слухового проходу.) У результаті формується “замкнене коло” – утворений надлишок сірки і гною спричиняє посилення запального процесу, що призводить до посилення виділення сірки і збільшення продукції гною. Вухо у тварин за анатомічною будовою схоже на букву “L”. Тому всі продукти запалення скупчуються в горизонтальному каналі зовнішнього слухового проходу.

Збудники отодектозу (вушний кліщ) з вушного проходу не можуть видалятися природнім шляхом повністю без сторонньої допомоги. Часто до запального процесу приєднується процес розростання тканин, що вистилають зсередини слуховий прохід. Утворюються великі “бородавки” (веррукозний отит). Вони перекривають слуховий канал, унеможливлюючи видалення сірки і гною з вуха та погіршуючи перебіг хвороби. Якщо допомогу тварині не надають, то з часом гній роз’їдає барабанну перетинку, спричиняючи запалення середнього вуха, а потім і внутрішнього вуха. Далі запалення може перебратися на мозкові оболонки, викликаючи менінгіти. Також йде запалення прилежних тканин, утворюються абсцеси та відбувається запалення привушної слинної залози. (Абсцес – гнійне запалення тканини з утворенням обмеженого вогнища розпаду тканин, так званого “гнійного мішка”).

Діагностика

Для точної діагностики причин захворювання і призначення грамотного лікування лікар може провести такі процедури, як:

Огляд тварини, збір інформації про утримання, харчування, хвороби в минулому і сьогоденні, умови життя тощо;
Отоскопія (огляд слухового проходу отоскопом для виявлення сторонніх тіл, об’ємних утворень, стану шкірних покривів, порушення цілісності барабанної перетинки);
Взяття мазка з вуха на бактерії, гриби.
Зішкріб шкіри на визначення паразитів. (У лабораторії роблять дослідження на отодектоз, нотоедроз тощо.)
Взяття крові на загальний і біохімічний аналіз. (Результати аналізу крові вказують на роботу внутрішніх органів тварини, допомагають оцінити клінічний стан організму і поставити діагноз.)
Антибіотикограма, зроблена в лабораторії для визначення чутливості до антибіотиків, допомагає вибрати найефективніший антибіотик у кожному конкретному випадку.

Лікування отиту

Лікування отиту у собак та котів має бути комплексним і складатися з трьох етапів:

Очищення. Щоб забезпечити доступ до вогнища ураження, надлишок вушного відокремлюваного (ексудату) видаляють безворсовою серветкою, змоченою спеціальним очищувальним лосьйоном. Першу чистку краще провести в клініці.
Місцеве лікування. Щоб підвищити місцевий імунітет і усунути ознаки отиту у тварини якомога раніше, тварині можуть призначати краплі у вуха або краплі на холку. Бактеріальна форма передбачає лікування антибіотиками. Грибкова –протимікозними препаратами. Паразитарна – акарицидними. Алергічна – антигістамінними.
Системне лікування. Щоб уникнути розвитку захворювання, тварині можуть призначити курс лікування таблетками та ін’єкціями.
Повторне обстеження. Щоб уникнути рецидиву, тварина має пройти повторне обстеження після зникнення первинних симптомів і продовжувати лікування в міру необхідності.
Щоб тварина не розчісував вуха лапою і не травмував їх повторно, протягом усього курсу лікування на тварину можуть одягати ветеринарний комір.

Профілактика отиту:

Проводьте регулярне гігієнічне чищення вух. Очищуйте видиму частину вушної раковини в міру її забруднення та вискубуйте пучки волосся з вушного проходу. Використовуйте очищуючий лосьйон без лікувальних і підсушуючих ефектів та безворсову серветку. Зазвичай профілактику отиту в собаки проводять 1 раз на 1-2 тижні.
Дотримуйтесь періодичності обробок проти вушного кліща. Проводьте протипаразитарну обробку відповідно до інструкції використовуваного засобу.
Підтримуйте загальний імунітет. Складіть збалансований раціон харчування та уникайте переохолоджень. Якщо собака хворіє на отит із настанням холодів, закривайте вуха теплою шапочкою.
Уникайте контакту з бездомними тваринами. Вони можуть бути джерелами зовнішніх і внутрішніх паразитів.
Купайте тварину правильно. Не затикайте вушний прохід ватними тампонами, коли ллєте воду на морду. Вони стануть провідниками вологи в середнє вухо. Натомість ретельно просушіть зовнішнє вухо рушником або серветкою одразу після водної процедури та захистіть тварину від протягів.
При найменшій підозрі на хворобу, не зволікайте і не очікуйте ускладнень, звертайтеся за консультацією та діагностикою до ветеринарних лікарів.

Здоров’я Вам та Вашим улюбленцям щиро бажає лікар клініки ЗооПатруль Ніфонтов Ян Олександрович