Панлейкопенія котів (котяча чумка)

Панлейкопенія, або котяча чумка, є висококонтагіозною інфекцією вірусної природи, яка вражає як домашніх, так і вуличних котів. Саме захворювання характеризується значним та стрімким зниженням числа лейкоцитів у крові тварини та руйнівними процесами у слизовій оболонці кишківника, що призводить до сильного запального процесу (ентериту), а також загальної інтоксикації (отруєння) та зневоднення організму.

Найважче переносять захворювання молоді до 1 року та літні віком від 8 років котики. Серед кошенят у віці 2-3 місяців чумка призводить до смертності у 75% поголів’я. Небезпека зараження у нещеплених тварин зберігається цілий рік.

Збудник панлейкопенії відноситься до вірусів із сімейства Парвовірусів (Parvoviridae) і є спорідненим збуднику парвовірусного ентериту собак. Характеризується досить невеликим діаметром 20-25 нм., відсутністю оболонки та наявністю однієї спіралі ДНК, а також стійкістю у навколишньому середовищі.

Вірус стійкий до високих температур і виживає протягом години при нагріванні до 60 градусів. Зберігає стабільність як у лужному, так і в кислотному середовищі. Важко піддається звичайним дезінфікуючим засобам. У навколишньому середовищі, у фекаліях та органах хворих тварин за низьких температур може зберігатися більше 1 року.

Шляхи зараження:

Джерелом зараження котячою чумкою є тварини, які перенесли панлейкопенію і залишилися вірусоносіями, а також клінічно хворі тварини. Ці тварини виділяють вірус у навколишнє середовище з фекаліями, сечею та слиною. Зараження здорових котів відбувається при безпосередньому контакті з хворими (контактний шлях), через їжу або воду в загальній мисці (аліментарний шлях), під час обнюхування заражених поверхонь та речей (повітряно-крапельний шлях). Кошенята можуть бути заражені хворою матір’ю під час внутрішньоутробного розвитку (трансплацентарний шлях).

Симптоми:

• Пригніченість – тварина млява, мало рухається та погано реагує на спроби спілкування.

• Втрата апетиту – кішка відмовляється від корму та іноді повністю від їжі та пиття.

• Гарячка – різке підвищення температури тіла до 40 – 41 градусів.

• Діарея спостерігається із включеннями ниток та пластівців фібрину та згустків крові. Випорожнення набувають білого або світло-жовтого кольору із вкрай неприємним запахом.

• Блювота спочатку водяниста жовтуватого або коричневого відтінку, потім стає зі слизом та кров’яними домішками.

• Болючість у області живота – тваринка різко реагує на обстеження і намагається втекти.

• Анемія – проявляється сильною блідістю слизової оболонки рота та шкіри.

• Порушення дихання – тварина дихає прискорено і поверхнево, з’являється задишка і супроводжується кашлем чи чханням.

Всі ці зовнішні ознаки з’являються вже в перші дні захворювання. Паралельно розвиваються внутрішні порушення, такі як:

• Збільшення лімфатичних вузлів у черевній порожнині.

• Запалення кишківника (гастроентерит) – здуття кишківника, значні порушення перистальтики шлунково-кишкового тракту.

• Серцево-судинна недостатність на фоні запалення міокарда серця (міокардит).

• Лейкопенія – зниження кількості лейкоцитів (білих клітин) у крові через ураження кісткового мозку, який відповідає за їх утворення.

• Пневмонія – запалення легенів виникає як ускладнення при запаленні дихальних шляхів у занедбаних випадках.

Ці зміни найчастіше призводять до загибелі вихованця, тому лікування слід розпочати якнайшвидше.

Діагностика: 

Діагноз ставиться за клінічними ознаками на основі огляду та збору анамнезу. Далі діагноз підтверджується лабораторними дослідженнями – біохімічним та загальним аналізом крові (є зниження лейкоцитів і нейтрофілів крові). Також проводяться експрес-тести імунохроматографічного аналізу, імуноферментний аналіз (ІФА) сироватки крові та ПЛР дослідження на виявлення інфекційного агента.

Після встановлення попереднього діагнозу до лікування необхідно приступити негайно, до підтвердження його лабораторними дослідженнями. Тому що час на порятунок обмежений декількома днями, і якщо зволікати, є ризик втратити тварину, не дочекавшись результатів аналізів.

Лікування є комплексним:

1) Першочергові дії спрямовані на пригнічення вторинної бактеріальної мікрофлори (застосовуються антибіотики широкого спектру дії).

2) Проводиться інфузійна терапія, спрямована на компенсування втрати рідини та електролітів в організмі (в/в введення відповідних розчинів).

3) Симптоматична терапія включає застосування протирвотних засобів, спазмолітиків, протизапальних засобів, сорбентів, блокатори H₂-гістамінових рецепторів. Тварина має перебувати на спеціальній дієті.

4) Застосовуються імуностимулятори та вітамінні препарати для підвищення захистних сил організму.

Тварина повинна лікуватися у інфекційному стаціонарі з дотриманням всіх норм та правил дезінфекції!

Вірусоносійство у тварин, що перехворіли, може зберігатися до 1 року!

Профiлактика: 

Для забезпечення стійкого імунітету обов’язкова вакцінація кошенят у віці 8 тижнів полівалентними вакцинами Трікет, Фелоцел, Біофел або іншими аналогами, з обов’язковою ревакцінацією через 21 день. Дорослих тварин ревакцінують кожен рік з інтервалом 11-12 міс, щоб підтримувати титр антитіл проти панлейкопенії.

Інформацію щодо діагностики, лікування та профілактики панлейкопенії надано лікарем клініки ЗооПатруль Мельник Оленою Ігорівною